В андроїді 6 було переглянуто концепцію надання доступу. Раніше розробник у файлі manifest.xml вказував дозволи на доступ до компонентів мобільного таким чином:
Цього було досить в попередніх версіях андроїда. Користувач при встановленні програми підтверджував ці доступи і програма отримувала доступ до необхідних засобів. Такий підхід призвів до проблеми пов’язаної із тим, що програми-шпигуни могли без відома користувачів отримувати від них інформацію і передавати стороннім особам. Тож в андроїд 6 та вище необхідно додатково писати код, який би запитував користувача про надання доступу. Зокрема необхідно запитувати дозвіл на доступ до камери, списку контактів, місця розташування тощо. При чому дозволи діляться на групи, якщо ви запитали доступ на читання зовнішньої сховища даних, то вам автоматично дається дозвіл на запис до цього сховища. Крім того самі дозволи діляться на нормальні та небезпечні. Нормальні не несуть небезпеки конфіденційності користувачу.
Для отримання дозволу, які класифіковані як небезпечні, необхідно зробити декілька кроків:
1) Перевірити чи раніше не був даний такий доступ
2) Якщо доступ не надано, то запитати користувача
3) Перевизначити метод onRequestPermissionsResult(), який би перевіряв чи користувач прийняв запит чи відхилив і в залежності від того здійснити подальші дії.
Такі дії необхідно виконувати, якщо targetSdkVersion 23 або вище. Якщо цільова версія нижче 23, то ці програми працюють як раніше на новіших версіях андроїда. Щоправда, гугл плей зараз настійливо рекомендує націлювати програми на останні версії андроїда.
При написанні програми в маніфесті, як і раніше необхідно вказувати відповідні рядки з uses-permission.
Допустимо необхідно написати програму для доступу до контактів та камери користувача. Для цього зробимо просту активність із двома кнопками "Контакти" та "Камера":
<uses-permission android:name="android.permission.READ_CONTACTS"/> <uses-permission android:name="android.permission.CAMERA"/>
Цього було досить в попередніх версіях андроїда. Користувач при встановленні програми підтверджував ці доступи і програма отримувала доступ до необхідних засобів. Такий підхід призвів до проблеми пов’язаної із тим, що програми-шпигуни могли без відома користувачів отримувати від них інформацію і передавати стороннім особам. Тож в андроїд 6 та вище необхідно додатково писати код, який би запитував користувача про надання доступу. Зокрема необхідно запитувати дозвіл на доступ до камери, списку контактів, місця розташування тощо. При чому дозволи діляться на групи, якщо ви запитали доступ на читання зовнішньої сховища даних, то вам автоматично дається дозвіл на запис до цього сховища. Крім того самі дозволи діляться на нормальні та небезпечні. Нормальні не несуть небезпеки конфіденційності користувачу.
Для отримання дозволу, які класифіковані як небезпечні, необхідно зробити декілька кроків:
1) Перевірити чи раніше не був даний такий доступ
2) Якщо доступ не надано, то запитати користувача
3) Перевизначити метод onRequestPermissionsResult(), який би перевіряв чи користувач прийняв запит чи відхилив і в залежності від того здійснити подальші дії.
Такі дії необхідно виконувати, якщо targetSdkVersion 23 або вище. Якщо цільова версія нижче 23, то ці програми працюють як раніше на новіших версіях андроїда. Щоправда, гугл плей зараз настійливо рекомендує націлювати програми на останні версії андроїда.
При написанні програми в маніфесті, як і раніше необхідно вказувати відповідні рядки з uses-permission.
Допустимо необхідно написати програму для доступу до контактів та камери користувача. Для цього зробимо просту активність із двома кнопками "Контакти" та "Камера":
