Пол Екман - Теорія Брехні

Книга описує багатолітні дослідження автора щодо виявлення брехні. Багато уваги приділено психологічним аспектам брехні, її мотивам, викриттю брехні за допомогою міміки, жестів, мовлення, детектора брехні.

Автор зазначає, що більшість людей нездатні спіймати брехуна. Особливо, коли брехун бреше про те, що не має особливого значення для нього. Проте, завдяки певним методикам, можна більш краще навчитись розпізнавати брехню завдяки міміці, емоціям тощо. 

Автор з колегами провели серію цікавих наукових експериментів, з метою визначення можливостей людей різних професій визначати брехню. Для цього були створені відеозаписи цих експериментів.

Один з таких експериментів, це коли студентам медикам запропонували подивитися фільм. Одним показували приємні фільми іншим неприємні фільми медичного ухилу. Ті хто дивився неприємні медичні фільми повинен був стверджувати, що дивився приємний фільм. Оцінювачі брехні повинні були визначити, які студенти справді дивилися приємні фільми, а які брешуть.

Інший експеримент, це коли частині студентів запропонували вкрасти з портфеля 50 доларів і вони повинні були переконати слідчого, що вони не крали грошей. Частина студентів справді не крали гроші і могли получити 10 доларів, якщо їм повірять. Грошова винагорода була потрібна для того, щоб піддослідні мали певну мотивацію і це, відповідно, могло виражатися у їхніх емоціях, міміці, жестах.

Виявлено, що окремі люди справді можуть визначати брехню з точність до 80% випадків. З поміж усіх дослідних груп суддів, розвідників, поліцейських, психологів найкраще себе зарекомендували члени секретної служби США. 

Також піднімається питання брехні у політиків. Автор розглядає брехню навколо таких подій як брехню Гітлера Чемберлену, Вотергейський скандал президента Річарда Ніксона, брехню Ліндона Джонсона про війну у В'єтнамі, катастрофу космічного човника "Челленджера" та інші цікаві випадки.

Пол Екман приділив увагу дослідженням на "детекторі брехні". Здійснений огляд досліджень з даної галузі. Дослідження показують переважно не 100 % точність результатів. Десь приблизно 10- 30% оператори детектора брехні можуть помилятися в обидві сторони. Тобто можуть брехуна визначити правдивим, а можуть, навпаки, безневинну людину визначити брехливою. Вся проблема в тому, що безневинні люди при контрольних питаннях можуть починати хвилюватися, що їх визнають винними і тому не проходять детектор брехні. Окремі брехуни можуть майстерно приховувати хвилювання. Тож автор піднімає деякі аспекти, як покращити точність виявлення через підбір правильних запитань.

Екман виводить дев'ять мотивів брехні виходячи із співбесід з дітьми та анкетування дорослих:

1. Аби уникнути покарання. Це найбільш поширений мотив для дітей або дорослих. Покарання може бути за поганий вчинок або випадкову помилку.

2. Аби отримати нагороду, яку інакше здобути нелегко. Це другий найбільш часто згадуваний мотив як дітьми, так і дорослими.

3. Аби захистити іншу особу від покарання.

4. Аби захистити себе від загрози фізичної розправи. Це відрізняється від покарання, оскільки загроза розправи виникає не за провину. Наприклад, дитина, яка перебуває вдома одна, може збрехати незнайомцю за зачиненими дверими, що її батько спить.

5. Аби викликати захоплення у інших.

6. Аби вийти з незручної соціальної ситуації. Наприклад, збрехати про проблеми з нянею, аби залишити нудну вечірку, або збрехати про дзвінок у двері, аби закінчити телефонну розмову.

7. Аби уникнути збентеження. Дитина, яка стверджує, що сидіння намокло внаслідок пролиття води, а не від того, що обмочилася в штани, боїїться не покарання, а тільки збентеження.

8. Аби зберегти конфіденційність, не повідомляти про намір утаємничити деяку інформацію.

9. Аби керувати іншими, контролювати доступну їм інформацію.

Мінус книги в тому, що книга писалась в кінці 80х-початку 90х і, відповідно, немає огляду нових резонансних подій та наукових досліджень присвячених детектору брехні і брехні в цілому. Трішки згладжує це негативне враження, більш новіший останній розділ, де автор розглядає деякі останні його з колегами дослідження проведені в 90-х та двотисячних роках.

На основі досліджень Пола Екмана знято однойменний з книгою телесеріал "Теорія брехні"

Винятки Java

'''Виняткова ситуація''' або просто '''виняток''' (англ. exception) – це аварійний стан, який відбувається саме під час виконання програми. Прикладом є — ділення на нуль, помилки читання з файлу та мережі тощо. Іншими словами – це помилки які можуть виникнути при виконанні програми. В ряді мов програмування необхідно заздалегідь передбачити можливість тієї чи іншої помилки і передбачити шлях її обробки. В java для цього передбачений спеціальний механізм винятків.

Винятки в java
Виняток в java – це об'єкт, який описує виняткову (тобто, помилкову) ситуацію, що відбулась в певному місці коду. Коли така ситуація виникає створюється об'єкт, який передається («вкидається») в метод, в якому виникла помилка. Далі в методі даний виняток може оброблятися, або бути переданий ще кудись для обробки.

Розглянемо для прикладу наступну програму '''DivZero.java'''

public class DivZero {
    public static void main(String[] args) {
        int my = 0;
        int medium = 44 / my;
        System.out.println("medium=" + medium);
    }
}

Як бачимо в програмі присутнє ділення на нуль. При компіляції ми не отримаємо помилок. Проте, після запуску програми, отримаємо наступне:

HashMap

HashMap розширює AbstractMap та реалізує інтерфейс Map. Клас не додає власних методів. Клас використовує хеш таблиці для зберігання зіставлення. HashMap не гарантує порядок елементів.

HashMap має наступні конструктори:

HashMap( )

HashMap(Map<? extends K, ? extends V> m)

HashMap(int capacity)

HashMap(int capacity, float fillRatio)

Перший створює HashMap по замовчуванню. Другий створює хеш зіставлення використовуючи елементи m. Третій задає ємність хеш зіставлення. Четвертий задає ємність(по замовчуванню 16) та коефіцієнт заповнення (по замовчуванню 0.75).

Інструкція Switch (Java)

Інструкція if/else може бути доволі громіздкою, якщо необхідно здійснити множинний вибір з багатьох альтернатив. Тож як і в С/C++ в java існує інструкція switch, яка здійснити вибір з багатьох варіантів. Щоправда вона дещо незграбна і деякі програмісти вважають за краще уникати її використання.

Наприклад, якщо Ви організовуєте певне меню і пропонуєте користувачу вибрати, номер конкретного пункту, то можна використати наступний код:

Scanner in = new Scanner(System.in);
System.out.print("Select an option (1, 2, 3, 4) ");
int choice = in.nextInt();
switch (choice) {
     case 1:
         . . .
         break;
     case 2:
         . . .
         break;
     case 3:
         . . .
         break;
     case 4:
         . . .
         break;
     default:
         // bad input
         . . .
         break;
}

Прокрастинація (Джейн Б. Бурка, Ленора М.Юен)

"Прокрастинація" - це книга для всіх хто цікавиться відповідною темою. Її можуть використовувати як прості читачі так і ті, хто професійно вивчає питання прокрастинації. Книга не є звичайним збірником правил, яких слід дотримуватися. Більша частина книги присвячена розгляду того, що спонукає людей прокрастинувати. Тут розглядаються і закладене ставлення до роботи в дитинстві, і впливи на людей різноманітних страхів та внутрішніх протиріч. Приділена увага людям з синдромом дефіциту уваги та виконавчою дисфункцією.  

Перша половина книги читалась доволі важко, зате друга, яка була присвячена більше методикам боротьби з прокрастинацією, прочиталась, як то кажуть, "на одному подиху".

З порад, які мені запам'ятались це:

- розбити роботу на дрібні етапи

- працюємо зосередившись на поточному етапі;

- якщо важко знайти час чи немає натхнення чи втомлені, то ставимо за мету попрацювати хоча б 15 хвилин, що краще ніж нічого;

 

Автори також розглядають те, як правильно ставити собі ціль, як навчитись планувати свою роботу і контролювати час. Даються також поради про те, як жити чи працювати з прокрастинатором, як з ним поводитись. Розглянено питання прокрастинації через потрапляння в нове соціальне або культурне середовище (що може трапитись, наприклад, при еміграції).

Програмування для дітей. Створюй відеоігри за допомогою скретч

Ось за такою книжечкою вивчав скретч із сином. Деяке поверхневе поняття про скретч у нього вже є зі школи, де їх знайомили зі скретчем на уроках інформатики.  Малому було доволі цікаво, як зробити свою відеогру. Самому йому звичайно не все вдавалося, невелика допомога все таки місцями була потрібна, але все ж всю книжку пройшли і навіть модифікували і покращили ігри.

Хто не в курсі Scratch - це проста візуальна мова програмування. За допомогою комбінації блоків ви можете створити власну відеогру.

Саме середовище розробки знаходиться за адресою https://scratch.mit.edu/. Проте є і офлайн версія, яку можна встановити на комп'ютері чи планшеті. Щоправда книжка передбачає натиснення на клавіші клавіатурі, тому для розробки на планшеті дещо не підходить оскільки там свої особливості розробки ігор, хоча після освоєння книги, можна попробувати зробити щось і на планшеті.

Ось так виглядає невеликий фрагмент програми:

В книжці надається послідовна інструкція для розробки шести простеньких відеоігор. Найпростіша "Розчави комарика" передбачає, що необхідно клацати по екрану мишкою, поки не розчавиш комара. Більш складніші вже передбачають управління героєм, захоплення або ж ухилення від летючих предметів.

Всі фрагменти коду поступово вводяться і роз'яснюються. Вкінці кожного розділу наводиться повний код відеоігри.

Однозначно, якщо хочете провести корисно час з дитиною, то ця книжка для вас. Якщо ніколи не займалися програмування, то і для дорослої людини це буде доволі цікаво.

"Усе замахало, але надія є" Марк Менсон

Судячи з назви, ця книга черговий екземпляр мотиваційної літератури, яка дасть нам пару нових правил, завдяки яких ми досягнемо успіху. Насправді, назва дещо оманлива. Ця книга є більш філософського спрямування. Недарма тут трішки згадуються Ніцше, Кант, Фройд, Ейнштейн, Платон. Піднімаються питання мотивації людської діяльності. Висвічується постійна боротьба розуму і серця(бажань).

Можливо ви прагнете створити свою релігію(ідеологію)? Може вас не задовільняють пануючі в суспільстві ідеологія і ви хочете впровадити свою з купою нових догм для новонавернених? Ця книга саме для вас. Для тих хто хоче творити нові проєкти. Автор надає відповідні рекомендації щодо бази релігії/ідеології і захисних механізмів для уникнення відходу новонавернених, при спробах критики ваших ідей. Варто звернути увагу на те, як захищаються різні релігійні люди від критики, а також різні прихильники конспірологічних теорій. У них завжди знайдуться залізобетонні, на їхню думку, аргументи проти ваших нападок.

Автор звертає увагу на новітню релігію - науку, яка без сумніву є чи не найкращою з релігій, оскільки наука здатна до змін і модифікацій, на відміну від традиційних релігій.

В книзі піднімаються питання дорослішання. Що відрізняє дитину від дорослого? Основна справа тут в суспільних цінностях. Дитина керується бажаннями, в той час як дорослі керуються певними цінностями і обмежують відповідно до них свої бажання і дії. Проте деякі люди і в дорослому віці залишаються дітьми.

Згадує також автор про сучасне споживацьке суспільство і успіхи маркетологів в нав'язуванні людям товарів і послуг, а разом з цим і постає питання "фальшивої свободи".

Автор не обходить стороною також демократію, яка звичайно не є ідеальним устроєм, але як казав Черчилль "решта устроїв ще гірші". Автор вказує на те, що люди перестають цінити демократію і те, що вона дала. Люди виступають за свободу підприємництва, але не хочуть платити податки, щоб підтримувати судову систему, хочуть мати свободу самовираження, але не хочуть чути те що їх образить і т.п. Занепад демократії на думку автора може призвести нас до повернення релігійних (ідеологічних) війн. Можливо правий був Платон, що суспільство циклічне, воно коливається між демократією і тиранією.

Насамкінець автор роздумує на тему штучного інтелекту, що якщо машини стануть розумнішими за нас і надіється, що не відбудеться ніякого апокаліпсису, а лишень покращення людського існування під владою алгоритмів.

В книзі згадуються багато цікавих історичних подій. В цілому книга доволі цікава і головне легко читається. Перекладачі спробували наблизити переклад до українців замінивши деякі несуттєві для книги прізвища та назви установ більш знайомими українцям. Так, наприклад, згадується Василь Верестюк та "Пузата хата" :).