Вивчаємо англійську з Duocards (флеш-картки)

 Duocards - застосунок для вивчення англійських слів з допомогою флеш-карток, зручного та ефективного способу вивчення англійських слів та фраз. Доступна Android версія для телефон та веб-версія. Також існує додаток для хрому, щоб зручно додавати слова прямо при читанні текстів у браузері. Існує доволі багато аналогів з яких найвідоміші Quizlet, Anki та інші.

Графічний інтерфейс 

Duocards доволі зручний та інтуітивно зрозумілий. Карточки діляться на три частини, ті що доступні для вивчення зараз ("вчити"), ті що "знаю" (які в короткостроковій пам'яті і будуть найближчим часом переміщені в групу "вчити") і ті, що "вивчені" (знаходяться в довгостроковій пам'яті і будуть рідше появлятися в групі "вчити".) При появі карток, ви або свайпите праворуч, якщо знаєте слово, або ліворуч, якщо не знаєте слово, або невпевнено його знаєте. При цьому можна також вводити написання слова або ж словесно сказати його. Автоматично відбувається озвучення слів.

Для стеження прогресу доступний графічний простір з домашнім улюбленцем мамонтом і при накопиченні балів у графічний простір додаються різноманітні елементи, як то дерева, додаткові тварини, озерце і т.п. При пропущенні занять бали віднімаються і ви можете втратити отримані подарунки.

Навчитися вчитися. Як запустити свій мозок на повну (Барбара Оклі)

Навчитися вчитися. Як запустити свій мозок на повну - книжка Барбари Оклі, проста для розуміння. Тут зібрані поради про те як правильно навчатися. Поради нібито прості, проте багато людей їх ігнорують при навчанні. Наприклад, вчаться в останню ніч перед екзаменом, замість того, щоб вчитися поступово під час семестру і, насправді, вивчити матеріал, а не поверхово його освоїти.

Спочатку авторка приділяє увагу самому процесу запам'ятовування. Говорить про утворення стійких нейронних зв'язків і утворення фрагментів пам'яті. Також авторка зачіпає тему різних режимів навчання: сфокусованого та розпорошеного режиму. Час від часу необхідно перемикатися з одного режиму в інший для опрацювання вивченого матеріалу.

Ще однією з проблем, яку зачіпає авторка є проблема відкладання на потім. Авторка пропонує вести планер і перетворити навчання на звичку. Інколи постає потреба знаходження тихого, спокійного місця як то бібліотечний читальний зал. Корисним є застосування методу помідора, коли ви на певний час занурюєтесь суто в роботу без відволікання, виставляючи таймер, наприклад, на 25 хвилин. 

В книзі наведено багато корисних застосунків (веб, ПК, мобільний телефон) для планування часу та проведення процесу навчання.

Барбара також описує ряд способів покращати пам'ять. Пропонуються деякі способи запам'ятовування як то візуалізація, асоціація, застосування мнемонічних виразів.

Подані поради щодо організації навчання, повторення, виконання задач та проходження тестів. 

Книга багата на цитати викладачів, вчителів та студентів на різні теми, що стосуються процесу навчання, їхнього досвіду. Вона легко читається, тому це хороший спосіб приємно та з користю провести час.

Мета. Процес безперервного вдосконалення (Еліягу Ґодратт і Джефф Кокс)

Мета. Процес безперервного вдосконалення - специфічна книга. Я б назвав це промисловим романом, хоча в описі сказано, що це бізнес-роман. На саму книжку я натрапив завдяки почутим рекомендаціям на одному з ютуб відео Сергія Немчинського, колишнього програміста, а зараз власника учбового програмерського центру. Я думав, що це чергова книга з настановами по вдосконаленню, але коли почав читати зрозумів, що помилився. Твір є більш художнім романом, ніж книгою з настановами. Хоча певні настанови тут присутні, лишень викладені вони тут у специфічній манері. 

Є дві сюжетні лінії. Одна - це вивід з кризи заводу на якому герой є керівником, а друга - це сімейне життя героя. І одне, і інше добряче валиться з рук. Вся книга будується навколо налагодження цих двох сфер життя героя і, на диво, легко читається завдяки гострим перепетіям в сюжеті.

Все починається з того, що заводу дають три місяці на покращення його стану. Інакше - закриття, а це більше 600 людей необхідно буде викинути на вулицю. Відповідно головний герой кидається з головою рішати проблеми заводу і на дружину, і дітей у нього часу не лишається. Все це призводить до того, що дружина тимчасово йде від нього, а на заводі все більші відставання у виготовленні деталей. Що саме за деталі не особливо уточнюється, але вони дуже важливі замовникам.

На допомогу герою стає випадкова зустріч з давнім знайомим фізиком Йонною, який підкидає деякі ідеї для роздумів. Спочатку герою приходиться дійти до висновку, що є метою виробництва. Зрештою він доходить до висновку, що це заробіток. Тобто завод повинен давати гроші. Щоб це зробити Йонна радить збільшити прохід, тобто кількість деталей, що виготовляється. Але крім того на заводі багато складів забиті деталями, які не продані, крім того постійно виникають проблеми, що то одних деталей не хватає для остаточного складання, то інших. Маса незадоволених клієнтів, які тижнями, а то й місяцями чекають на свої товари.

Вирішити проблеми помагає віднаходження на заводі так званих "пляшкових горлечок" - вузьких місць на заводі, які не дозволяють збільшити виробництво і які є, чи не основною, причиною затримок. Також приходиться змінити процеси виробництва. Герой з своїми співробітниками вирішує поступово ряд проблем на заводі, зокрема, як збільшити прохід через ці пляшкові горлечка. Автор поступово детально описує всі прийняті рішення і чому вони приймалися виходячи з поточних справ заводу. Все це робиться в доволі цікавій, не нудній, динамічній манері.

Одночасно герой налагоджує спілкування з дружиною і, поступово, усе життя налагоджується, як сімейне, так і робоче.  Герой іде на підвищення, а разом з цим йому приходиться вирішувати нові виклики.

Ця книга більше для тих, хто має справи з певними робочими процесами і, особливо, з виробництво. Але, в цілому, книга для мене виявилась цікавою і, однозначно, часу потраченого на її прочитання мені особисто не шкода.

Пол Екман - Теорія Брехні

Книга описує багатолітні дослідження автора щодо виявлення брехні. Багато уваги приділено психологічним аспектам брехні, її мотивам, викриттю брехні за допомогою міміки, жестів, мовлення, детектора брехні.

Автор зазначає, що більшість людей нездатні спіймати брехуна. Особливо, коли брехун бреше про те, що не має особливого значення для нього. Проте, завдяки певним методикам, можна більш краще навчитись розпізнавати брехню завдяки міміці, емоціям тощо. 

Автор з колегами провели серію цікавих наукових експериментів, з метою визначення можливостей людей різних професій визначати брехню. Для цього були створені відеозаписи цих експериментів.

Один з таких експериментів, це коли студентам медикам запропонували подивитися фільм. Одним показували приємні фільми іншим неприємні фільми медичного ухилу. Ті хто дивився неприємні медичні фільми повинен був стверджувати, що дивився приємний фільм. Оцінювачі брехні повинні були визначити, які студенти справді дивилися приємні фільми, а які брешуть.

Інший експеримент, це коли частині студентів запропонували вкрасти з портфеля 50 доларів і вони повинні були переконати слідчого, що вони не крали грошей. Частина студентів справді не крали гроші і могли получити 10 доларів, якщо їм повірять. Грошова винагорода була потрібна для того, щоб піддослідні мали певну мотивацію і це, відповідно, могло виражатися у їхніх емоціях, міміці, жестах.

Виявлено, що окремі люди справді можуть визначати брехню з точність до 80% випадків. З поміж усіх дослідних груп суддів, розвідників, поліцейських, психологів найкраще себе зарекомендували члени секретної служби США. 

Також піднімається питання брехні у політиків. Автор розглядає брехню навколо таких подій як брехню Гітлера Чемберлену, Вотергейський скандал президента Річарда Ніксона, брехню Ліндона Джонсона про війну у В'єтнамі, катастрофу космічного човника "Челленджера" та інші цікаві випадки.

Пол Екман приділив увагу дослідженням на "детекторі брехні". Здійснений огляд досліджень з даної галузі. Дослідження показують переважно не 100 % точність результатів. Десь приблизно 10- 30% оператори детектора брехні можуть помилятися в обидві сторони. Тобто можуть брехуна визначити правдивим, а можуть, навпаки, безневинну людину визначити брехливою. Вся проблема в тому, що безневинні люди при контрольних питаннях можуть починати хвилюватися, що їх визнають винними і тому не проходять детектор брехні. Окремі брехуни можуть майстерно приховувати хвилювання. Тож автор піднімає деякі аспекти, як покращити точність виявлення через підбір правильних запитань.

Екман виводить дев'ять мотивів брехні виходячи із співбесід з дітьми та анкетування дорослих:

1. Аби уникнути покарання. Це найбільш поширений мотив для дітей або дорослих. Покарання може бути за поганий вчинок або випадкову помилку.

2. Аби отримати нагороду, яку інакше здобути нелегко. Це другий найбільш часто згадуваний мотив як дітьми, так і дорослими.

3. Аби захистити іншу особу від покарання.

4. Аби захистити себе від загрози фізичної розправи. Це відрізняється від покарання, оскільки загроза розправи виникає не за провину. Наприклад, дитина, яка перебуває вдома одна, може збрехати незнайомцю за зачиненими дверими, що її батько спить.

5. Аби викликати захоплення у інших.

6. Аби вийти з незручної соціальної ситуації. Наприклад, збрехати про проблеми з нянею, аби залишити нудну вечірку, або збрехати про дзвінок у двері, аби закінчити телефонну розмову.

7. Аби уникнути збентеження. Дитина, яка стверджує, що сидіння намокло внаслідок пролиття води, а не від того, що обмочилася в штани, боїїться не покарання, а тільки збентеження.

8. Аби зберегти конфіденційність, не повідомляти про намір утаємничити деяку інформацію.

9. Аби керувати іншими, контролювати доступну їм інформацію.

Мінус книги в тому, що книга писалась в кінці 80х-початку 90х і, відповідно, немає огляду нових резонансних подій та наукових досліджень присвячених детектору брехні і брехні в цілому. Трішки згладжує це негативне враження, більш новіший останній розділ, де автор розглядає деякі останні його з колегами дослідження проведені в 90-х та двотисячних роках.

На основі досліджень Пола Екмана знято однойменний з книгою телесеріал "Теорія брехні"

Винятки Java

'''Виняткова ситуація''' або просто '''виняток''' (англ. exception) – це аварійний стан, який відбувається саме під час виконання програми. Прикладом є — ділення на нуль, помилки читання з файлу та мережі тощо. Іншими словами – це помилки які можуть виникнути при виконанні програми. В ряді мов програмування необхідно заздалегідь передбачити можливість тієї чи іншої помилки і передбачити шлях її обробки. В java для цього передбачений спеціальний механізм винятків.

Винятки в java
Виняток в java – це об'єкт, який описує виняткову (тобто, помилкову) ситуацію, що відбулась в певному місці коду. Коли така ситуація виникає створюється об'єкт, який передається («вкидається») в метод, в якому виникла помилка. Далі в методі даний виняток може оброблятися, або бути переданий ще кудись для обробки.

Розглянемо для прикладу наступну програму '''DivZero.java'''

public class DivZero {
    public static void main(String[] args) {
        int my = 0;
        int medium = 44 / my;
        System.out.println("medium=" + medium);
    }
}

Як бачимо в програмі присутнє ділення на нуль. При компіляції ми не отримаємо помилок. Проте, після запуску програми, отримаємо наступне:

HashMap

HashMap розширює AbstractMap та реалізує інтерфейс Map. Клас не додає власних методів. Клас використовує хеш таблиці для зберігання зіставлення. HashMap не гарантує порядок елементів.

HashMap має наступні конструктори:

HashMap( )

HashMap(Map<? extends K, ? extends V> m)

HashMap(int capacity)

HashMap(int capacity, float fillRatio)

Перший створює HashMap по замовчуванню. Другий створює хеш зіставлення використовуючи елементи m. Третій задає ємність хеш зіставлення. Четвертий задає ємність(по замовчуванню 16) та коефіцієнт заповнення (по замовчуванню 0.75).

Інструкція Switch (Java)

Інструкція if/else може бути доволі громіздкою, якщо необхідно здійснити множинний вибір з багатьох альтернатив. Тож як і в С/C++ в java існує інструкція switch, яка здійснити вибір з багатьох варіантів. Щоправда вона дещо незграбна і деякі програмісти вважають за краще уникати її використання.

Наприклад, якщо Ви організовуєте певне меню і пропонуєте користувачу вибрати, номер конкретного пункту, то можна використати наступний код:

Scanner in = new Scanner(System.in);
System.out.print("Select an option (1, 2, 3, 4) ");
int choice = in.nextInt();
switch (choice) {
     case 1:
         . . .
         break;
     case 2:
         . . .
         break;
     case 3:
         . . .
         break;
     case 4:
         . . .
         break;
     default:
         // bad input
         . . .
         break;
}