понеділок, 23 грудня 2013 р.

Мічіо Кайку – Фізика майбутнього

Почав читати Мічіо Кайку "Фізика майбутнього". На книгу натрапив в книгарні Є. Дещо вагався
потрібна вона мені чи ні. На полиці і так лежить недочитані "Тиранія ринку" та "Теорія Брехні". Проте все ж придбав і не пожалів.

Попри страшне слово "фізика" у назві, книга не містить жодної формули і написана в доступній формі для широкого загалу. Написано про те як може помінятися світ в найближчі 100 років. Раджу читати всім, особливо науковцям і програмістам:). Кайку сам фізик і пишучи книгу він не видумував майбутнє у стилі фантастів, а спирався на уже існуючі прототипи певних технологій. В книзі ви знайдете чимало згадок про них. При написанні Він радився з науковцями, що займалися тими речами про що він писав. І це відрізняє книгу від недолугих опусів журналістів та різних любителів пописати про майбутнє.І найголовніше не обов'язково її читати із самого початку, можна починати читати з будь-якої сторінки.

Я ще недочитав її, але хочеться вже її похвалити і навести дещо з того, що прогнозує автор.

Чіпи у всьому. До 2020 року чіпи максимально здешевляться (десь до 1 цента) і їх будуть вставляти у все що тільки можна: окуляри, стіни, крісла, одяг і навіть тіло. 

Інтернет-повсюди. Усі речі і навіть тіла(з медичною метою) матимуть підключення до глобальної мережі.

Зручне медичне домашнє діагностичне і лікувальне обладнання. Усе що потрібно для діагностики хвороби і її лікування можна буде отримувати дома (переносні персональні томографи). З лікарем спілкування відбуватиметься віртуально. І навіть лікаря в більшості випадків зможуть заміняти автоматичні програми.

Віртуальна реальність прогресуватиме в сторону збільшення реалістичності, відбуватиметься повне занурення не тільки оптичне, а й тактильне. Автор згадує уже існуючі дослідні симулятори військових в США для навчання піхотинців та пілотів.

Екрани-шпалери. Це мені найбільше сподобалося. Замість шпалер можна буде клеїти екрани і створювати будь-яке зображення на стінах, навіть рухоме. Уже зараз є прототипи плівчастих екратів, в майбутньому екранами будуть стіни, вікна, двері, стеля.


Читання-думок. Керування розумними речами можна буде здійснювати навіть не словесно, а подумки.

Лінзи - екрани. Уже зараз ведуться розробки над окулярами та лінзами, які можуть слугувати для перегляду зображень. В результаті в комплексі з іншими засобами і поширенням інтернету вчителям в школам та викладачам прийдеться змінювати підходи до перевірки знань учнів та студентів. Їм прийдеться зосередитися на перевірці умінь думати та аргументувати. Учні запросто зможуть отримувати усе з інтернету непомітно від викладача/вчителя, безпосередньо під час контрольної, екзамену чи навіть під час спілкування з ним.

Люди-боги: До 2100 року завдяки тим же чіпам і безпровідному зв'язку та іншим технологіям, люди зможуть вести спосіб життя, що нагадуватиме життя богів на олімпі.

Можлива деградація. Кайку також піднімає цікаве питання, що буде коли замість купляти речі, люди створюватимуть усе потрібне у себе вдома за допомогою нових технологій, які оточуватимуть їх скрізь.  Людям не потрібно буде надто старатись для отримання певних речей і навіть гроші скоріш за все втратять сенс. Чи не деградує людство із зникненням мотивації до діяльності. На це питання так відповіді і не дано

Тож як я вже казав раджу читати всім. Цікаве, якісне і корисне чтиво. Я би  цю книгу ввів в шкільну програму.

Мічіо Кайку "Фізика майбутнього"

Сумна історія нашої мікроелектроніки

Натрапив на статтю в журналі "Економіст" за 1997 рік  "Наша електроніка була гіганською" авторства Августімова В. Л. Автор очолював цілий ряд підприємств пов'язаних з мікроелектронікою за часів СРСР і на початку незалежності, тож його думці можна довіряти.  Власне весь випуск журналу було присвячено сумному стану мікроеклектроніки в 1997 році, коли вона ще в нас хоч якось існувала. Стаття в черговий раз переконала мене в недосконалості планової економіки СССР і тому як у нас не вміють мислити на перспективу.

Власне це підтверджує не тільки дана стаття, але й книги по історії комп'ютерної техніки в Україні і в Союзі загалом. Зокрема свого часу я читав декілька книг присвячених В.М. Глушкову, людині, що після від'їзду Лєбєдєва з Києва, очолила нашу українську кібернетику і по суті за його керівництва в Києві була створена потужна комп'ютерна галузь. У нас створювались власні, оригінальні комп'ютери і усе що з ними було пов'язано. В 70-х роках поки комп'ютери в світі розвивалися відносно повільно  ми успішно конкурували із західними взірцями комп'ютерної техніки. Проте уже на початку 80-х ми почали відставати. СРСР повністю перейшов на копіювання американських комп'ютерів.  Закордонні новинки детально вивчалися і створювалися власні копії. Звичайно, що на це був потрібен час і ми постійно ішли по заду. Копіюванням займалися наукові установи Києва, Москви та Мінська.

Власне аналогічна ситуація склалась і в мікроелектроніці. Проте проблема полягала не лише в необхідності певного часу на копіювання того що зроблено на заході. Проблема була і у виробництві нової техніки, що була не передбачена держ. планами. Без дозволу на виробництво нічого нового не виготовлялося серійно, хоча певна річ могло давно бути розроблена в якомось науково-дослідному інституті чи конструкторському бюро і могла бути кращою за іноземні взірці.

У вищезгаданій журнальній статті наводиться такий приклад "...мікрохвильових печей не було, тому що не було поставлено такого завдання, а коли це втямили наші керівники, союз вже почав розпадатись". Ці слова показують увесь стан справ в цілому. Нормальний розвиток науки і високих технологій можливий лише в конкурентних ринкових умовах. Власне Китай тому і перейшов на капіталізм, оскільки їхні керівники добре зрозуміли до чого усе йде, та й торгівля у них в крові давно. До цього Китай пережив усе те що і ми в союзі і воєнний комунізм і голодомор за його загинуло до 35 мільйонів людей і всі інші переваги комуністичного життя.  В СРСР же усі спроби реформування провалювались, ну не хотіло наше комуністичне керівництво випускати хоч трішечки влади із своїх рух, усе хотіли контролювати і рахувати, хоча радянські економісти постійно втовкмачували про необхідність змін в цьому плані. Навіть коли у 80-х дозволили дрібне підприємництво, воно залишалось обкладене величезними податками і під тотальним контролем усіх можливих органів, навіть КДБ.

На жаль, і теперішня влада регіоналі абсолютно не розуміє, що підприємців потрібно стимулювати, а не давити. Але зараз не про це... Щодо галузі мікроелектроніки в незалежній Україні, то її намагалися якось реформувати від початку 90-х, проте як завжди робилося усе через велике Ж.. Підприємства потребували податкових пільг і серйозних поступків в плані зменшення митних обмежень на ввезення імпортних мікроелектронних елементів, проте цього не робилося. Боялися що надходження в бюджет впадуть і що розваляться і так давно відсталі заводи по виготовлення своєї елементної бази. В разультаті останні і так відмерли, із біля 2-х сотень потужних заводів, практично нічого не залишилося. На плаву залишилися одиниці, які займаються дрібними розробками під заказ або ж які субсидуються державою, існують ще тех.відділи при деяких підприємствах, які переважно займаються поточними ремонтами, а не створенням чогось нового.

Нормальних справді сучасних високотехнологічних заводів у нас просто уже не існує, а щоб створилися нові потрібно або ж вкладення шалених грошей або ж серйозні стимули для інвесторів. Мікроелектроніка не може жити без хорошого підходу, це не ІТ-галузь  де крім кількох комп'ютерів, інтернету і хороших програмістів більше нічого майже не потрібно і куди державі із своїми обмеженнями і правилами доволі важко втиснутися. Мікроелектронна галузь - це передусім енергоємке, матеріалоємне виробництво і яке дуже залежне від податкової та митної політики держави. Для цієї галузі потрібна  продумана політика побудована на досвіді Південної Кореї, Сінгапуру, Японії, Німеччини і того ж Китаю як розвинути власну високотехнологічну базу практично з нічого. Проте для цього потрібна влада яка б дбали про державу, а не про власні кишені....


P.S. Хоча початково не думав зачіпати цю тему,  але зараз рішив ще дописати про ЄС. Зараз нас лякають що при в ступі в ЄС наші підприємства будуть неконкурентні і відімруть, проте навіть і без вступу в ЄС вони років через 10 також відімруть. Весь світ рухається вперед в технологічному плані і якщо ми швидко не обновимо застаріле обладнання цих заводів і не створимо нові високотехнологічні, то перспективи в нашої економіки невеселі...

В одному із форумів програмісті я зустрів обговорення про євромайдан і ось дещо з чим я цілком згоден (http://dou.ua/forums/topic/8668/):

Вам то пофиг, вы как получали деньги из Европы, так и будете получать, а что делать тем, кого уволят с заводов?
Эти совковые заводы давно должны умереть. Живут они лишь за счёт того, что:
— в Украине есть куча совковых тупиц, желающих горбатиться на заводе за еду, да ещё и гордящихся этим (мол, «мы кормим страну»)
— украинчеги субсидируют эти заводы дешёвым газом из своего кармана
— украинчеги отстёгивают прямые госбюджетные субсидии из своего кармана
— владельцы заводов оставляют прибыль от сбыта зарубежом, а украинчеги покрывают убытки

И нужны тебе такие заводы?

А что касается работающих, которые станут безработными — пускай едут в деревни и займутся полезной и перспективной деятельностью (агропромом). Здоровее и богаче будут.




вівторок, 10 грудня 2013 р.

Що робити, якщо не видно жорсткого диску



Відеоурок, присвячений тому, що робити у Windows, коли вставили вінчестер (HDD), а розділів диску не видно. Вирішення проблеми через керування пристроями.

середа, 4 грудня 2013 р.

Електронні словники для Linux

Якщо ви працюєте часто з текстами на англійські мові, то тут не обійтися без електронного словника. Дехто під linux ставить Lingvo, проте це не шлях для початківців і часто виникають деякі проблеми, хоча коли є бажання усе можна зробити.

Власне ж для linux існує декілька програм аналогів Lingvo. Зокрема є такі програми як StarDict та GoldenDict. Встановлення цих прикладень не повинно скласти проблем. В Ubuntu це взагалі доволі просто робиться через  Ubuntu Software Center. Ввівши в пошуку StarDict або ж GoldenDict і натиснувши install отримуємо бажане.

Особисто я почав із StarDict. Після його встановлення звантажив з PirateBay словники для lingvo конвертовані у формат DICT і закинув їх у каталог (з правами адміністратора):

usr/share/stardict/dic

В налаштуваннях можна налаштувати почерговість пошуку по словниках. Проте з групуванням їх у мене дещо не склалося. Та й взагалі інтерфейс не дуже дружній до користувача.

Більш краще встановити GoldenDict. Набагато зручніший інтерфейс. Плюс підтримує мовні словники різних форматів, в тому числі і формат, який використовує StarDict, також підтримується пошук в інтернеті.


Після встановлення GoldenDict автоматично знайшов словники StarDict (в каталозі usr/share/stardict/dic). В разі якщо необхідні додаткові словники: права кнока миші на зображення словників та тиснемо edit this group або ж вибираємо меню edit/Dictionaries. На вкладці Sources вказуємо місце знаходження словників. Словники для різних мов можна знайти в інтернеті. Зокрема на http://www.babylon.com.

На вкладці Groups можна по-групувати словники. При здійсненні пошуку слова можна вказати в якій групі шукати.

 


В принципі з програмою і її налаштуваннями не складно розібратися.