Речі, що змінили світ. Історія економіки в 50 винаходах - книга, що надає неординарний погляд на звичні речі, які ми всі звикли бачити довкруги себе і навіть не помічати їх. Прочитавши її, ви зовсім по іншому поглянете на такі звичні речі як транспортний контейнер чи штрих-код. Книга знайомить з історією винаходів, їхніми винахідниками, перепонами, які вони зустрічали на своєму шляху та що ці винаходи дали людству.
Так, наприклад, в розділі присвяченому маркетинговим дослідженням ми можемо взнати, що небіж Зігмунда Фройда Едвард Бернейс переконав жінок США курити, заявивши, що цигарки - це "факели свободи" для жінок, символ емансипації жінок.
В розділі "Універсальний магазин" ви можете познайомитись з історією появи сучасних супермаркетів та різноманітних прийомів щодо продаж.
Ще один цікавий факт з книги, що хмарочоси своєю появою завдячують таким винаходам як ліфт, кондиціонер та залізобетон, без яких їх можливо і не було.
Навчитися вчитися. Як запустити свій мозок на повну - книжка Барбари Оклі, проста для розуміння. Тут зібрані поради про те як правильно навчатися. Поради нібито прості, проте багато людей їх ігнорують при навчанні. Наприклад, вчаться в останню ніч перед екзаменом, замість того, щоб вчитися поступово під час семестру і, насправді, вивчити матеріал, а не поверхово його освоїти.
Спочатку авторка приділяє увагу самому процесу запам'ятовування. Говорить про утворення стійких нейронних зв'язків і утворення фрагментів пам'яті. Також авторка зачіпає тему різних режимів навчання: сфокусованого та розпорошеного режиму. Час від часу необхідно перемикатися з одного режиму в інший для опрацювання вивченого матеріалу.
Ще однією з проблем, яку зачіпає авторка є проблема відкладання на потім. Авторка пропонує вести планер і перетворити навчання на звичку. Інколи постає потреба знаходження тихого, спокійного місця як то бібліотечний читальний зал. Корисним є застосування методу помідора, коли ви на певний час занурюєтесь суто в роботу без відволікання, виставляючи таймер, наприклад, на 25 хвилин.
В книзі наведено багато корисних застосунків (веб, ПК, мобільний телефон) для планування часу та проведення процесу навчання.
Барбара також описує ряд способів покращати пам'ять. Пропонуються деякі способи запам'ятовування як то візуалізація, асоціація, застосування мнемонічних виразів.
Подані поради щодо організації навчання, повторення, виконання задач та проходження тестів.
Книга багата на цитати викладачів, вчителів та студентів на різні теми, що стосуються процесу навчання, їхнього досвіду. Вона легко читається, тому це хороший спосіб приємно та з користю провести час.
Мета.Процес безперервного вдосконалення - специфічна книга. Я б назвав це промисловим романом, хоча в описі сказано, що це бізнес-роман. На саму книжку я натрапив завдяки почутим рекомендаціям на одному з ютуб відео Сергія Немчинського, колишнього програміста, а зараз власника учбового програмерського центру. Я думав, що це чергова книга з настановами по вдосконаленню, але коли почав читати зрозумів, що помилився. Твір є більш художнім романом, ніж книгою з настановами. Хоча певні настанови тут присутні, лишень викладені вони тут у специфічній манері.
Є дві сюжетні лінії. Одна - це вивід з кризи заводу на якому герой є керівником, а друга - це сімейне життя героя. І одне, і інше добряче валиться з рук. Вся книга будується навколо налагодження цих двох сфер життя героя і, на диво, легко читається завдяки гострим перепетіям в сюжеті.
Все починається з того, що заводу дають три місяці на покращення його стану. Інакше - закриття, а це більше 600 людей необхідно буде викинути на вулицю. Відповідно головний герой кидається з головою рішати проблеми заводу і на дружину, і дітей у нього часу не лишається. Все це призводить до того, що дружина тимчасово йде від нього, а на заводі все більші відставання у виготовленні деталей. Що саме за деталі не особливо уточнюється, але вони дуже важливі замовникам.
На допомогу герою стає випадкова зустріч з давнім знайомим фізиком Йонною, який підкидає деякі ідеї для роздумів. Спочатку герою приходиться дійти до висновку, що є метою виробництва. Зрештою він доходить до висновку, що це заробіток. Тобто завод повинен давати гроші. Щоб це зробити Йонна радить збільшити прохід, тобто кількість деталей, що виготовляється. Але крім того на заводі багато складів забиті деталями, які не продані, крім того постійно виникають проблеми, що то одних деталей не хватає для остаточного складання, то інших. Маса незадоволених клієнтів, які тижнями, а то й місяцями чекають на свої товари.
Вирішити проблеми помагає віднаходження на заводі так званих "пляшкових горлечок" - вузьких місць на заводі, які не дозволяють збільшити виробництво і які є, чи не основною, причиною затримок. Також приходиться змінити процеси виробництва. Герой з своїми співробітниками вирішує поступово ряд проблем на заводі, зокрема, як збільшити прохід через ці пляшкові горлечка. Автор поступово детально описує всі прийняті рішення і чому вони приймалися виходячи з поточних справ заводу. Все це робиться в доволі цікавій, не нудній, динамічній манері.
Одночасно герой налагоджує спілкування з дружиною і, поступово, усе життя налагоджується, як сімейне, так і робоче. Герой іде на підвищення, а разом з цим йому приходиться вирішувати нові виклики.
Ця книга більше для тих, хто має справи з певними робочими процесами і, особливо, з виробництво. Але, в цілому, книга для мене виявилась цікавою і, однозначно, часу потраченого на її прочитання мені особисто не шкода.
Книга описує багатолітні дослідження автора щодо виявлення брехні. Багато уваги приділено психологічним аспектам брехні, її мотивам, викриттю брехні за допомогою міміки, жестів, мовлення, детектора брехні.
Автор зазначає, що більшість людей нездатні спіймати брехуна. Особливо, коли брехун бреше про те, що не має особливого значення для нього. Проте, завдяки певним методикам, можна більш краще навчитись розпізнавати брехню завдяки міміці, емоціям тощо.
Автор з колегами провели серію цікавих наукових експериментів, з метою визначення можливостей людей різних професій визначати брехню. Для цього були створені відеозаписи цих експериментів.
Один з таких експериментів, це коли студентам медикам запропонували подивитися фільм. Одним показували приємні фільми іншим неприємні фільми медичного ухилу. Ті хто дивився неприємні медичні фільми повинен був стверджувати, що дивився приємний фільм. Оцінювачі брехні повинні були визначити, які студенти справді дивилися приємні фільми, а які брешуть.
Інший експеримент, це коли частині студентів запропонували вкрасти з портфеля 50 доларів і вони повинні були переконати слідчого, що вони не крали грошей. Частина студентів справді не крали гроші і могли получити 10 доларів, якщо їм повірять. Грошова винагорода була потрібна для того, щоб піддослідні мали певну мотивацію і це, відповідно, могло виражатися у їхніх емоціях, міміці, жестах.
Виявлено, що окремі люди справді можуть визначати брехню з точність до 80% випадків. З поміж усіх дослідних груп суддів, розвідників, поліцейських, психологів найкраще себе зарекомендували члени секретної служби США.
Також піднімається питання брехні у політиків. Автор розглядає брехню навколо таких подій як брехню Гітлера Чемберлену, Вотергейський скандал президента Річарда Ніксона, брехню Ліндона Джонсона про війну у В'єтнамі, катастрофу космічного човника "Челленджера" та інші цікаві випадки.
Пол Екман приділив увагу дослідженням на "детекторі брехні". Здійснений огляд досліджень з даної галузі. Дослідження показують переважно не 100 % точність результатів. Десь приблизно 10- 30% оператори детектора брехні можуть помилятися в обидві сторони. Тобто можуть брехуна визначити правдивим, а можуть, навпаки, безневинну людину визначити брехливою. Вся проблема в тому, що безневинні люди при контрольних питаннях можуть починати хвилюватися, що їх визнають винними і тому не проходять детектор брехні. Окремі брехуни можуть майстерно приховувати хвилювання. Тож автор піднімає деякі аспекти, як покращити точність виявлення через підбір правильних запитань.
Екман виводить дев'ять мотивів брехні виходячи із співбесід з дітьми та анкетування дорослих:
1. Аби уникнути покарання. Це найбільш поширений мотив для дітей або дорослих. Покарання може бути за поганий вчинок або випадкову помилку.
2. Аби отримати нагороду, яку інакше здобути нелегко. Це другий найбільш часто згадуваний мотив як дітьми, так і дорослими.
3. Аби захистити іншу особу від покарання.
4. Аби захистити себе від загрози фізичної розправи. Це відрізняється від покарання, оскільки загроза розправи виникає не за провину. Наприклад, дитина, яка перебуває вдома одна, може збрехати незнайомцю за зачиненими дверими, що її батько спить.
5. Аби викликати захоплення у інших.
6. Аби вийти з незручної соціальної ситуації. Наприклад, збрехати про проблеми з нянею, аби залишити нудну вечірку, або збрехати про дзвінок у двері, аби закінчити телефонну розмову.
7. Аби уникнути збентеження. Дитина, яка стверджує, що сидіння намокло внаслідок пролиття води, а не від того, що обмочилася в штани, боїїться не покарання, а тільки збентеження.
8. Аби зберегти конфіденційність, не повідомляти про намір утаємничити деяку інформацію.
9. Аби керувати іншими, контролювати доступну їм інформацію.
Мінус книги в тому, що книга писалась в кінці 80х-початку 90х і, відповідно, немає огляду нових резонансних подій та наукових досліджень присвячених детектору брехні і брехні в цілому. Трішки згладжує це негативне враження, більш новіший останній розділ, де автор розглядає деякі останні його з колегами дослідження проведені в 90-х та двотисячних роках.
На основі досліджень Пола Екмана знято однойменний з книгою телесеріал "Теорія брехні"
"Прокрастинація" - це книга для всіх хто цікавиться відповідною темою. Її можуть використовувати як прості читачі так і ті, хто професійно вивчає питання прокрастинації. Книга не є звичайним збірником правил, яких слід дотримуватися. Більша частина книги присвячена розгляду того, що спонукає людей прокрастинувати. Тут розглядаються і закладене ставлення до роботи в дитинстві, і впливи на людей різноманітних страхів та внутрішніх протиріч. Приділена увага людям з синдромом дефіциту уваги та виконавчою дисфункцією.
Перша половина книги читалась доволі важко, зате друга, яка була присвячена більше методикам боротьби з прокрастинацією, прочиталась, як то кажуть, "на одному подиху".
З порад, які мені запам'ятались це:
- розбити роботу на дрібні етапи
- працюємо зосередившись на поточному етапі;
- якщо важко знайти час чи немає натхнення чи втомлені, то ставимо за мету попрацювати хоча б 15 хвилин, що краще ніж нічого;
Автори також розглядають те, як правильно ставити собі ціль, як навчитись планувати свою роботу і контролювати час. Даються також поради про те, як жити чи працювати з прокрастинатором, як з ним поводитись. Розглянено питання прокрастинації через потрапляння в нове соціальне або культурне середовище (що може трапитись, наприклад, при еміграції).
Ось за такою книжечкою вивчав скретч із сином. Деяке поверхневе поняття про скретч у нього вже є зі школи, де їх знайомили зі скретчем на уроках інформатики. Малому було доволі цікаво, як зробити свою відеогру. Самому йому звичайно не все вдавалося, невелика допомога все таки місцями була потрібна, але все ж всю книжку пройшли і навіть модифікували і покращили ігри.
Хто не в курсі Scratch - це проста візуальна мова програмування. За допомогою комбінації блоків ви можете створити власну відеогру.
Саме середовище розробки знаходиться за адресою https://scratch.mit.edu/. Проте є і офлайн версія, яку можна встановити на комп'ютері чи планшеті. Щоправда книжка передбачає натиснення на клавіші клавіатурі, тому для розробки на планшеті дещо не підходить оскільки там свої особливості розробки ігор, хоча після освоєння книги, можна попробувати зробити щось і на планшеті.
Ось так виглядає невеликий фрагмент програми:
В книжці надається послідовна інструкція для розробки шести простеньких відеоігор. Найпростіша "Розчави комарика" передбачає, що необхідно клацати по екрану мишкою, поки не розчавиш комара. Більш складніші вже передбачають управління героєм, захоплення або ж ухилення від летючих предметів.
Всі фрагменти коду поступово вводяться і роз'яснюються. Вкінці кожного розділу наводиться повний код відеоігри.
Однозначно, якщо хочете провести корисно час з дитиною, то ця книжка для вас. Якщо ніколи не займалися програмування, то і для дорослої людини це буде доволі цікаво.
Судячи з назви, ця книга черговий екземпляр мотиваційної літератури, яка дасть нам пару нових правил, завдяки яких ми досягнемо успіху. Насправді, назва дещо оманлива. Ця книга є більш філософського спрямування. Недарма тут трішки згадуються Ніцше, Кант, Фройд, Ейнштейн, Платон. Піднімаються питання мотивації людської діяльності. Висвічується постійна боротьба розуму і серця(бажань).
Можливо ви прагнете створити свою релігію(ідеологію)? Може вас не задовільняють пануючі в суспільстві ідеологія і ви хочете впровадити свою з купою нових догм для новонавернених? Ця книга саме для вас. Для тих хто хоче творити нові проєкти. Автор надає відповідні рекомендації щодо бази релігії/ідеології і захисних механізмів для уникнення відходу новонавернених, при спробах критики ваших ідей. Варто звернути увагу на те, як захищаються різні релігійні люди від критики, а також різні прихильники конспірологічних теорій. У них завжди знайдуться залізобетонні, на їхню думку, аргументи проти ваших нападок.
Автор звертає увагу на новітню релігію - науку, яка без сумніву є чи не найкращою з релігій, оскільки наука здатна до змін і модифікацій, на відміну від традиційних релігій.
В книзі піднімаються питання дорослішання. Що відрізняє дитину від дорослого? Основна справа тут в суспільних цінностях. Дитина керується бажаннями, в той час як дорослі керуються певними цінностями і обмежують відповідно до них свої бажання і дії. Проте деякі люди і в дорослому віці залишаються дітьми.
Згадує також автор про сучасне споживацьке суспільство і успіхи маркетологів в нав'язуванні людям товарів і послуг, а разом з цим і постає питання "фальшивої свободи".
Автор не обходить стороною також демократію, яка звичайно не є ідеальним устроєм, але як казав Черчилль "решта устроїв ще гірші". Автор вказує на те, що люди перестають цінити демократію і те, що вона дала. Люди виступають за свободу підприємництва, але не хочуть платити податки, щоб підтримувати судову систему, хочуть мати свободу самовираження, але не хочуть чути те що їх образить і т.п. Занепад демократії на думку автора може призвести нас до повернення релігійних (ідеологічних) війн. Можливо правий був Платон, що суспільство циклічне, воно коливається між демократією і тиранією.
Насамкінець автор роздумує на тему штучного інтелекту, що якщо машини стануть розумнішими за нас і надіється, що не відбудеться ніякого апокаліпсису, а лишень покращення людського існування під владою алгоритмів.
В книзі згадуються багато цікавих історичних подій. В цілому книга доволі цікава і головне легко читається. Перекладачі спробували наблизити переклад до українців замінивши деякі несуттєві для книги прізвища та назви установ більш знайомими українцям. Так, наприклад, згадується Василь Верестюк та "Пузата хата" :).
Думаю усі стикалися з «попрошайками»,
які якимось чином умудрялися вибити якусь подачку з вас, навіть якщо ви не
любити їм давати чи з продавцями які умудрялися продати вам щось за завищеною
ціною чи взагалі непотрібну вам річ, а можливо з когось шахраї видурювали і
справді значну суму. Якщо комусь цікаво як вони це роблять, то книга Роберта
Чадлині «Психологія Впливу» саме для таких людей. Наткнувся я на книгу
у книгарні «Є».Доволі
непогана науково-популярна книга і головне легко читається. 366 сторінок здолав
я менше ніж за два дні. Крім того автор не просто описує якісь спостереження чи
випадки з життя, а й вказує на ґрунтовні наукові дослідження базовані на
експериментах з набором відповідної статистики.
Почав читати Мічіо Кайку "Фізика майбутнього". На книгу натрапив в книгарні Є. Дещо вагався
потрібна вона мені чи ні. На полиці і так лежить недочитані "Тиранія ринку" та "Теорія Брехні". Проте все ж придбав і не пожалів.
Попри страшне слово "фізика" у назві, книга не містить жодної формули і написана в доступній формі для широкого загалу. Написано про те як може помінятися світ в найближчі 100 років. Раджу читати всім, особливо науковцям і програмістам:). Кайку сам фізик і пишучи книгу він не видумував майбутнє у стилі фантастів, а спирався на уже існуючі прототипи певних технологій. В книзі ви знайдете чимало згадок про них. При написанні Він радився з науковцями, що займалися тими речами про що він писав. І це відрізняє книгу від недолугих опусів журналістів та різних любителів пописати про майбутнє.І найголовніше не обов'язково її читати із самого початку, можна починати читати з будь-якої сторінки.
Я ще недочитав її, але хочеться вже її похвалити і навести дещо з того, що прогнозує автор.
Чіпи у всьому. До 2020 року чіпи максимально здешевляться (десь до 1 цента) і їх будуть вставляти у все що тільки можна: окуляри, стіни, крісла, одяг і навіть тіло.
Інтернет-повсюди. Усі речі і навіть тіла(з медичною метою) матимуть підключення до глобальної мережі. Зручне медичне домашнє діагностичне і лікувальне обладнання. Усе що потрібно для діагностики хвороби і її лікування можна буде отримувати дома (переносні персональні томографи). З лікарем спілкування відбуватиметься віртуально. І навіть лікаря в більшості випадків зможуть заміняти автоматичні програми.
Віртуальна реальність прогресуватиме в сторону збільшення реалістичності, відбуватиметься повне занурення не тільки оптичне, а й тактильне. Автор згадує уже існуючі дослідні симулятори військових в США для навчання піхотинців та пілотів.
Екрани-шпалери. Це мені найбільше сподобалося. Замість шпалер можна буде клеїти екрани і створювати будь-яке зображення на стінах, навіть рухоме. Уже зараз є прототипи плівчастих екратів, в майбутньому екранами будуть стіни, вікна, двері, стеля.
Читання-думок. Керування розумними речами можна буде здійснювати навіть не словесно, а подумки.
Лінзи - екрани. Уже зараз ведуться розробки над окулярами та лінзами, які можуть слугувати для перегляду зображень. В результаті в комплексі з іншими засобами і поширенням інтернету вчителям в школам та викладачам прийдеться змінювати підходи до перевірки знань учнів та студентів. Їм прийдеться зосередитися на перевірці умінь думати та аргументувати. Учні запросто зможуть отримувати усе з інтернету непомітно від викладача/вчителя, безпосередньо під час контрольної, екзамену чи навіть під час спілкування з ним.
Люди-боги: До 2100 року завдяки тим же чіпам і безпровідному зв'язку та іншим технологіям, люди зможуть вести спосіб життя, що нагадуватиме життя богів на олімпі.
Можлива деградація. Кайку також піднімає цікаве питання, що буде коли замість купляти речі, люди створюватимуть усе потрібне у себе вдома за допомогою нових технологій, які оточуватимуть їх скрізь. Людям не потрібно буде надто старатись для отримання певних речей і навіть гроші скоріш за все втратять сенс. Чи не деградує людство із зникненням мотивації до діяльності. На це питання так відповіді і не дано
Тож як я вже казав раджу читати всім. Цікаве, якісне і корисне чтиво. Я би цю книгу ввів в шкільну програму.
